І онуки

(спостереження дідуся і роздуми бабусі)

ДІДУСЬ: Багато хто запитує нас:

— А ваші діти виховують онуків так, як ви? Чи згодні вони з вашими методами виховання?

Якщо відповісти, що згодні, то це буде правильно лише частково. По-перше, діти виросли дуже різні характерами, а по-друге — їхні чоловіки чи дружини прийшли, ясна річ, зі своїми поглядами, з іншим досвідом і тими звичками, які важко змінити у дорослої людини. Тому в їхніх сім’ях склалися звичаї, природні для них і не завжди раціональні з моєї точки зору. Та що вдієш?

З нами постійно живе сім’я дітей з двома онуками. Ще двоє приїжджають разом з батьками на суботу й неділю, а як потепліє, то й на все літо. Ця четвірка онуків росте практично на наших очах, отож ми бачимо всі плюси й мінуси як батьківського, так і нашого впливу.

Зовні багато що робиться «за Нікітіними»: вдома малюки зимою і влітку ганяють босоніж; на спортивному комплексі «Аист», який я привіз із далекого Сєверодвинська, проводять стільки часу, скільки душа бажає. Вони дружать і якщо взимку змушені на два-три тижні розлучатися, то сумують. А при зустрічі радіють так гаряче, ніби не бачились цілий рік.

Наші діти сміливо застосовують загартування малюків. Ми, наприклад, не занурювали своїх дітей у холодну воду, коли приносили з пологового будинку. Виявляється, це найкращий спосіб для терморегулюючих функцій організму, і тому без остраху онуки всю зиму босоніж вибігають на сніг і зі мною, і без мене. Тому клопотів із здоров’ям онуків майже ніяких. А для нас відрадно, що у них і немає ескудативного діатезу, який переслідував наших шістьох дітей упродовж багатьох років. Дякуємо Іллі Аркадійовичу Аршавському! Його порада дати дитині материнське молоко на перших хвилинах життя — геніальне відкриття! Ще й ще раз переконуємось: те, що сімнадцять років тому здавалось нам випадковістю, насправді — могутній закон природи.